Війна стирає багато умовностей. Незалежно від «мирних» професій, українці об’єдналися у спротиві проти російської агресії. «Юридична практика» продовжує знайомити читачів з героями проєкту «Юристи в армії» — правниками, які взяли зброю до рук та стали на захист України.
З першого дня війни виконавчий партнер Lavrynovych & Partners Law Firm Станіслав Скрипник вступив добровольцем до лав ЗСУ і дає відсіч супротивнику на підступах до Києва.
Керуючий партнер Максим Лавринович взяв на себе питання фінансування закупівель та координацію доставки для потреб ЗСУ тепловізорів, оптики, автотранспорту. Фірма також фінансує потреби ТрО Києва та допомагає отримати прихисток тим, хто опинився за кордоном.
«Мій вступ до війська — це не патріотична істерія, а свідомий вчинок із розумінням наслідків», — зазначає Станіслав Скрипник. В бліц-інтерв’ю він пояснює свої мотиви та ділиться враженнями з армійського життя.
>— Яким був ваш шлях до лав ЗСУ?
— Ранком 24 лютого добровольцем вступив до лав Збройних Сил України та прийняв Присягу. Військової кафедри в університеті не було, тому пішов рядовим стрільцем, згодом опанувавши навички гранатометника. Не мав навіть військового квитка, а лише довідку про приписку до воєнкомату, яку колись отримав виключно щоб оформити закордонний паспорт.
Моє життя раптово дуже сильно змінилось, раніше воно було розміреним, із звичкою до певного рівня комфорту та добробуту. А за останні три тижні, наприклад, я жодного дня не спав на нормальному ліжку, специфіка служби така, що спимо 3-4 години на добу, будь-де, на підлозі, в неопалюваних приміщеннях, обіймаючи зброю, їмо теж те що є (якщо є:), запиваючи це літрами розчинної кави та енергетиків. Стільки морозних світанків під гул пострілів я не зустрічав за все своє життя. Іноді я не вірю, що зовсім нещодавно ранком я вигулював собаку, а після вдягав костюм індивідуального пошиву, краватку, дорогий годинник, їхав до офісу нашої фірми чи на зустріч із клієнтами, і планував відпочинок за кордоном в березні.
— Розкажіть, якщо це можливо, де ви проходите службу та чим займаєтесь?
— Проходжу службу в підрозділі ЗСУ, що займається охороною стратегічних об‘єктів (критичної інфраструктури), прикриттям наших мобільних засобів ППО та виконує рейдові завдання, які є на цей час військовою таємницею (без зайвого пафосу). Слід зазначити, що саме ці об‘єкти є потенціальними цілями для ворога, на них полюють їх авіація та ДРГ, що накладає на нас додаткову пильність і відповідальність.
Підрозділ складається із високомотивованих добровольців, з якими служити для мене є честю.
>— Якими аргументами продиктоване ваше рішення про вступ до ЗСУ?
— Як більшість юристів, я людина розсудлива і прагматична, тому мій вступ до війська — це не патріотична істерія, а свідомий вчинок із розумінням наслідків. І як показали подальші нелюдські дії ворога — пощади від них не буде нікому. Прийдуть за всіма. Є прямі аналогії із Визвольними змаганнями 1917-2021рр., коли ті українці, хто хотів відсидітись на диванах, все одно згодом скінчили свій шлях в Голодомор чи могилах Биківні.
Тому, я не герой, а маленький гвинтик на своєму маленькому місці, в працюючому механізмі, який має зупинити і знищити окупанта. А після Перемоги — я хочу здати гранатомет та повернутись до мирного життя.
Розумію, що одразу з‘явиться багато «героїв», що будуть пробувати конвертувати свою службу в політичні чи самоврядні дивіденди, але це точно не моє. Я мрію продовжувати вести юридичний бізнес в Lavrynovych & Partners.
>— Які ваші враження від армії загалом?
— Хотів би висловити величезну подяку волонтерам та всім громадянам України, що допомагають війську. Ми 8 років платили військовий збір та збирали гроші на армію, а в результаті армія видала нам мінімум спорядження б/в і добре, що максимум зброї. Але, як і раніше, волонтери як казкові персонажі, нізвідки дістають нам все. Пишаюсь, що мій партнер Максим Лавринович постійно підтримує наш підрозділ, зокрема, придбав найбільший дефіцит на війні — три тепловізори, без яких неможливі дії вночі.
Також, якщо казати про негатив — це неефективна робота військкоматів, яку іноді можна охарактеризувати як «шкідництво». Таке враження, що мотивовані добровольці викликають у них страх, бо вони звикли володарювати лише заляканими мобілізованими, які не хочуть служити. Це і відмова фахівцям, і заповнення штатних розписів випадковими людьми, і розпорошення злагоджених підрозділів, і багато іншого поганого. Тому, після Перемоги необхідно докорінно реформувати цю систему, або будувати із нуля.
Вірю в Україну і нашу Перемогу! Всім вдячний.
Записала Марина Бахолдіна,
«Юридична практика»
Від редакції: Ми переконані, що кожен, хто щось робить на користь Української перемоги — на передовій чи в тилу, — по-своєму борець за незалежність України. Ми поважаємо кожну працю, яка наближає Україну до перемоги. Ми переконані, що юристів, які взяли зброю до рук, десятки, а може, й сотні. Ми будемо вдячні нашим читачам за інформацію про правників, які можуть стати героями рубрики «Юристи в армії».
Також читайте, як юридичні фірми з України та іноземні компанії підтримують Україну.