В.о міністра охорони здоров`я Уляна Супрун не підтримує ініциативу народної депутатки Ольги Богомолець «про протидію лихослів’ю» і розказала, чому нецензурна лексика може бути корисною для здоров’я.
Про це вона написала у facebook, пише «Українська правда».
«Влучно і точно застосована лайка, що описує наше ставлення до ситуації, і не спрямована образити співрозмовника, корисна для здоров’я. Дослідження показують, що саме така лайка і застосовується в побуті найчастіше. Вона призводить до нейтральних чи позитивних наслідків», — зазначила Супрун.
Вона звернула увагу на той факт, що, коли людина реагує нецензурною лексикою на складну неприємну ситуацію, а не на людину, то відчуває полегшення.
«У цьому разі наше обурення новинами, біль при тренуванні, травмі, тривожність, подив чи переляк знаходять миттєве і досить точне вираження, на що мозок реагує виділенням ендорфінів. Ці нейромедіатори беруть участь в знеболенні чи задоволенні», — пояснила вона.
Посилаючись на наукові дослідження, Супрун вказала на ефективність лайки в зменшенні болю, посиленні серцебиття і підвищенні больового порогу.
При цьому вона підкреслила, що матюками слід саме послуговуватися в найпотрібніший момент, а не розмовляти ними постійно. Інакше мозок звикає і перестає сприймати лайку як щось екстраординарне.
В.о. міністра також зазначила, що розуміти і висловлювати свої емоції теж корисно для здоров’я. А ось тривале пригнічення емоцій, замість їх проявлення (так зване репресивне опанування емоцій) пов’язане з вищою захворюваністю на рак і гіпертензію.
Вона нагадала також про існування хвороби, що має назву синдром Турета. Так, 10-20% людей із синдромом Туретта можуть вдаватися до потоку лайливих слів, коли налякані чи збуджені. Також симптомом деяких хвороб є стан афазії. У людей з нею порушена мова та її розуміння, але матюкатися вони подекуди можуть чудово.
Читайте також: На Рівненщині смертельна ДТП, Водій загинув на місці (ФОТО)
«Науковці пояснюють це тим, що лайка не сприймається нашим мозком буквально. Ми не уявляємо саме те, що чуємо і кажемо, та апелюємо саме до прикрої обурливої ситуації, а не статевих органів, приміром», — пояснила Супрун.
Тому, підкреслює вона, звичайне мовлення та нецензурна лексика — це окремі речі з точки зору нейрофізіології.
«Викорінювати слід пасивну та активну агресію, дискримінацію, штампи, але ненормативну лексику як таку», — наголосила Спрун.
«А найкраща турбота про українську мову — це спілкуватися та творити нею, незалежно від сфери роботи, розробляти професійну лексику, перекладати ресурси та літературу, читати українських авторів, а не законодавчо регулювати те, що ми кажемо», — додала вона.