Велика Палата Верховного Суду оприлюднила повний текст постанови у справі №9901/378/19 за позовом судді Красноармійського міськрайонного суду Донецької області Софії Данилів до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо скасування конкурсу в місцеві загальні суди. 9 жовтня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду задовольнив позов.
З апеляційними скаргами до Великої Палати звернулися представники ВККС та понад 200 кандидатів в судді так званого четвертого добору. 29 січня 2020 року Велика Палата скасувала рішення суду першої інстанції та відмовила в задоволенні позову.
Висновки Великої Палати ВС
Велика Палата підкреслює, що принцип законності є важливою складовою принципу верховенства права.
Спір виник з приводу забезпечення рівного доступу до конкурсу на посади суддів місцевих судів та розуміння частини восьмої статті 79 Закону «Про судоустрій і статус суддів» № 1402-VIII. а Мова йшла про частину речення: «ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду «…»».
Суд першої інстанції, застосувавши системний «лігвістично-логічний» аналіз цієї норми, витлумачив положення як такі, що передбачають необхідність проведення єдиного конкурсу на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду як для кандидатів на посаду судді в межах добору, так і суддів, які мають намір бути переведеними з одного місцевого суду до іншого.
Проте перед судом апеляційної інстанції скаржники поставили основне питання – чи може забезпечити таке тлумачення закону рівний доступ до конкурсу вказаних осіб?
Про буквальне тлумачення норм
Буквальне тлумачення частини восьмої статті 79 Закону № 1402-VIII, яке надав цій нормі суд першої інстанції, призвело б до ситуації, коли внаслідок реалізації прав певної групи осіб порушувались би права інших осіб.
У спірних правовідносинах судді та кандидати на посаду судді з резерву з самого початку перебували у різних умовах складання кваліфікаційного іспиту та з різницею між прохідним бар`єром у 25 % (не на користь тих кандидатів, які перебували у резерві).
Ураховуючи положення частини тринадцятої статті 79 Закону № 1402-VIII, які передбачають певні переваги суддів у визначенні переможців за рейтингом, складання єдиного рейтингу ставило б кандидатів на посаду судді, які перебували у резерві з 2012, 2013, 2017 років, у завідомо невигідне становище.
Єдино можливе розуміння законодавчого положення «ВККС проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів місцевого суду на основі рейтингу кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду «…» означає, що умови добору та оцінювання мають бути ідентичними (рівними) для усіх учасників (кандидатів та суддів) для справедливого визначення переможців на основі єдиного рейтингу.
Тобто, проводити конкурс, у якому брали б участь одночасно як кандидати на посаду судді, так і судді, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, можна лише за умови недопущення дискримінації будь-кого з учасників.
Про дискрецію ВККС
Задля належного формування суддівського корпусу ВККС користується широким рівнем дискреції. Велика Палата Верховного Суду вважає, що спосіб, у який ВККС вирішила забезпечити недискримінаційний підхід до проведення конкурсів, а саме шляхом проведення окремих конкурсів серед кандидатів на посаду судді та суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду запобігає дискримінації учасників.
Проведення такого конкурсу, який відбувається за участі одночасно як кандидатів на посаду судді, так і суддів, які виявили намір бути переведеними до іншого місцевого суду, є можливим за умови, якщо будуть забезпечені заходи нівелювання між прохідними бар`єрами, максимально можливими кількостями балів та іншими відомостями, що характеризують кваліфікаційні іспити та кваліфікаційні оцінювання. Водночас Велика Палата Верховного Суду вважає, що і спосіб проведення двох окремих конкурсів, обраний ВККС, вирішує завдання належного формування суддівського корпусу.
Суд звертає увагу, що дискреція ВККС у пошуку легітимного виходу з ситуації, яка не врегульована законодавством, не може бути необмеженою. При прийнятті відповідних рішень ВККС мала враховувати першочергові потреби судової системи та наявний суспільний інтерес у доступі до правосуддя та розгляді судами справ у розумні строки. Отже, ВККС мала діяти прозоро і у якомога послідовніший спосіб.
Про основну мету конкурсу
Основною метою оголошення конкурсу для суддів була реалізація їх права на переведення, проте, такий конкурс та його результати не вирішували проблему дефіциту суддівських кадрів. Отже, ВККС було прийнято рішення від 02 липня 2019 року № 108/зп-19 про оголошення конкурсу на 505 вакантних посад для кандидатів, які перебували в резерві.
Тож, під час прийняття рішення про оголошення конкурсу від 2 липня 2019 року за відсутності чіткого законодавчого регулювання ВККС переслідувала легітимну мету першочергового заповнення вакансій у судах із значним кадровим дефіцитом.
Такі дії та рішення були послідовними, з урахуванням принципів верховенства права, належного врядування, недискримінації, та не можуть вважатись свавільними.
Про значення рішення для судової системи читайте в статті Христини Пошелюжної «Кризис миновал».
Зазначимо, що наразі діяльність ВККС припинена. Але виникли проблеми з формуванням нового складу комісії: закон вимагає залучення до відбору міжнародних експертів. Проте через відсутність заяв строк їх подачі продовжено до 10 березня. Голова Вищої ради правосуддя Андрій Овсієнко наголосив, що якщо не вийде залучити міжнародних експертів, має бути змінено закон.