Що я думаю про «формулу Штайнмаєра»? Спробую відповісти максимально коротко. У 1993 році я і моя сім’я стали вимушеними переселенцями з Абхазії. І, звісно, із цього дня я став цікавитися, згодом – писати як журналіст, а потім – і брати участь у якихось заходах, пов’язаних з урегулюванням конфліктів на території Грузії.
Точок, які постійно тліють, у Грузії дві – моя мала батьківщина Абхазія і Цхінвальський регіон (для більшості відоміший як Південна Осетія). В Абхазії врегулюванням конфлікту займалися ООН і миротворці СНД під егідою Ради Безпеки ООН (хоча замість миротворців СНД були тільки російські десантники). У Південній Осетії врегулювання відбувалося під егідою ОБСЄ (коли починався процес, ця організація ще мала назву НБСЄ) і теж за участю російських десантників, яких чомусь обзивали миротворцями.
Так от, за ці роки я пам’ятаю щодо обох конфліктів такі формули врегулювання: «формулу Лівіу Ботти», «формулу Дітера Бодена», «формулу Хаді Таліаміні», «формулу Бориса Єльцина», «формулу Бориса Березовського» (коли він був виконавчим секретарем СНД), «формулу Кофі Аннана», «формулу Бутроса Галлі» – і ще чорт знає кого. Не вистачало тільки «формули Льолека й Болека». І всі формули були гарними, але так і залишилися формулами на папері.
Тепер в Україні ми знову повернулися до теми «формули Штайнмаєра», про яку вперше заговорили чотири роки тому. Дорогою ми ще говорили про «формулу Макрона» (яку, до речі, багато хто, бачу, вже забув) і знову повернулися до Штайнмаєра. Можете не нервуватися, і вона залишиться тільки на папері, ця формула.
Буде ще багато формул і багато людей, які розповідатимуть, де і як лежать ключі від конфлікту на Донбасі. Але врегулювання конфлікту як на Донбасі, так і на моїй малій батьківщині відбудеться, коли зміниться велика геополітична ситуація у світі. А поки… ну, нехай говорять про формули.
Джерело: Bacho Abesalom Korchilava / Facebook
Опубліковано з особистого дозволу автора