![новости киев](https://s3.eu-central-1.amazonaws.com/cometa.news/wp-content/uploads/2019/12/12075231/novosti-kiev.jpg)
Історично економіка України тісно пов’язана з економікою російської федерації. Навіть в умовах восьми років фактичного перебування у стані війни ці зв’язки хоча і послабшали, але не зникли. Бізнес є не лише взаємозалежним, але й взаємо проникаючим – чимало українських компаній володіють акціями (частками) російських та навпаки. Тепер укладати правочини за участю компаній, пов’язаних з державою-агресором — дуже великий ризик. Який саме — у матеріалі адвоката VB PARTNERS Станіслава Єни.
Новий рівень деінтеграції
Якщо до лютого 2022 р. процес деінтеграції економік мав практично суто етично-соціальне підґрунтя, то після повномасштабного вторгнення він вийшов на законодавчий рівень.
Влада України неодноразово зазначала, що відновлення завданої агресором шкоди буде відбуватись у тому числі за рахунок активів самого агресора та пов’язаних з ним осіб. Так Законом України «Про основні засади примусового вилучення в Україні об’єктів права власності російської федерації та її резидентів» встановлено порядок та критерії націоналізації активів окремих категорій осіб, що тісно пов’язані з агресором.
Відносини з іншими пов’язаними особами мають бути згодом врегульовані окремим законом.
Проте, до прийняття такого закону, з метою недопущення виведення активів пов’язаних з агресором осіб, Кабінетом міністрів України було прийнято Постанову «Про забезпечення захисту національних інтересів за майбутніми позовами держави Україна у зв’язку з військовою агресією Російської Федерації» від 03.03.2022 р. № 187, якою фактично було накладено мораторій на операції з такими активами.
Звертаємо увагу, що до пов’язаних з російською федерацією осіб відносяться:
громадяни російської федерації (окрім тих, які проживають на території України на законних підставах); юридичні особи-резиденти російської федерації; юридичні особи-резиденти України, що мають кінцевим бенефіціарним власником та/або у складі учасників громадян російської федерації чи юридичних осіб-резидентів російської федерації з часткою 10 і більше відсотків.
Так, мораторій було накладено щодо наступного:
виконання, у тому числі в примусовому порядку, грошових та інших зобов’язань, кредиторами (стягувачами) за якими є російська федерація або пов’язані з нею особи; відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів особами, пов’язаними з державою-агресором (крім безоплатного відчуження на користь України); відчуження нерухомого майна, цінних паперів, корпоративних прав, транспортних засобів на користь осіб, пов’язаних з державою-агресором, або на користь російської федерації.
Таким чином, мораторій одночасно передбачає блокування основних активів осіб, пов’язаних з агресором, та недопущення набуття ними нових активів.
Правочини з агресором
Варто зазначити, що всі правочини (у тому числі довіреності на відчуження, розпорядження активами), укладені з порушенням мораторію, є нікчемними. Тобто, вони не призводять до жодних юридичних наслідків. Нотаріальне посвідчення таких правочинів – забороняється.
Також, звертаємо увагу, що дії щодо укладення та реалізації таких правочинів в окремих випадках можуть порушувати кримінальне законодавство в розрізі ст. 111-1 Кримінального кодексу України (про це можна прочитати тут).
Тому, здійснюючи господарську діяльність необхідно ретельно аналізувати структуру власності контрагентів на предмет присутності агресора в його корпоративній структурі. На жаль, невиконання більшістю компаній вимог закону щодо розкриття структури власності значно ускладнює цей процес, оскільки вимагає навичок роботи з іноземними інформаційними ресурсами та базами даних.
Навіть для того, щоб посвідчити правочин, нотаріуси можуть вимагати документи, які підтверджують корпоративну структуру сторін та відсутність російських елементів.
Тому, перш ніж укласти правочин з контрагентом, що має складну корпоративну структуру, слід отримати повний пакет документів, який цю структуру підтверджує. Надважливо проаналізувати свого контрагента на предмет можливих ризиків. Це стосується й виконання вже укладених правочинів та існуючих зобов’язань.