Страхова компанія зобов’язана відшкодувати моральну шкоду за смерть пасажира в ДТП, навіть за відсутності вини водія. До такого висновку прийшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду (КЦС ВС) у постанові від 26 квітня 2022 року у справі № 184/1461/20-ц.
У цій справі ВС роз’яснив чи настає відповідальність страховика за страховим полісом ОСАГО у разі закриття кримінального провадження стосовно водія застрахованого автомобіля.
Обставини справи
Матір загиблого в ДТП пасажира автомобіля просила суд стягнути з страхової компанії моральну шкоду, завдану смертю сина, та витрати на пам’ятник.
Рішенням місцевого суду її позов було задоволено.
Апеляційний суд скасував це рішення та відмовив у задоволенні позову. Суд виходив з того, що кримінальне провадження відносно водія застрахованого автомобіля закрито. То ж оскільки вина водія відсутня, той страховий випадок не настав.
КЦС ВС скасував постанову апеляційного суду та залишив у силі рішення суду першої інстанції.
Нормативне обґрунтування
Згідно з частиною 1 статті 22 Закону України «Про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров’ю, майну третьої особи. Отже, у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов’язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Стаття 27 вказаного Закону до поняття «шкода, пов’язана зі смертю потерпілого» включає, зокрема, моральну шкоду, витрати на поховання та на спорудження надгробного пам’ятника. Відповідно до частини 5 статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, є те, що володілець небезпечного об’єкта зобов’язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим мають однаковий обов’язок відшкодувати завдану шкоду як винні, так і невинні володільці об’єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки. Відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого. Обов’язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція завдавача шкоди.
Висновки ВС
Отже, для відповідальності за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки, достатньо лише трьох підстав:
наявність шкоди; протиправна дія заподіювача шкоди; наявність причинного зв’язку між протиправною дією та шкодою.
Вина заподіювача шкоди не вимагається. Тобто особа, яка завдала шкоди джерелом підвищеної небезпеки, відповідає й за випадкове її завдання (без вини). Відповідальність такої особи поширюється до межі непереборної сили. Тому її називають підвищеною.
Тож відсутність вини водія забезпеченого транспортного засобу та закриття кримінального провадження стосовно нього не звільняє від обов’язку відшкодувати шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки.
ВС визнав обґрунтованим висновок місцевого суду, що ДТП, внаслідок якої загинув син позивачки, є страховим випадком, а тому в страховика виник обов’язок виплатити страхове відшкодування за завдану шкоду, яка пов’язана зі смертю потерпілого.
Також читайте: ВС оприлюднив текс постанови, в якій сформульовано висновок щодо судового імунітету рф у справі про відшкодування шкоди