Верховний Суд підготував огляд практики Європейського суду з прав людини за рішеннями, ухваленими впродовж березня 2023 року.
Зокрема, в огляд включено рішення у справі “MAMASAKHLISI AND OTHERS v. Georgia and russia”, яку ЄСПЛ розглянув за скаргами заявників у світлі стст. 3, 5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Обставини справи стосувалися подій до збройного конфлікту 2008 року між Грузією та росією, а саме арешту, жорстокого поводження та ув’язнення де-факто абхазькою владою двох заявників. ЄСПЛ розглянув питання щодо юрисдикції держав – учасниць Конвенції на той час, щоб установити, на кого мала покладатися відповідальність за зазначені порушення. Він вказав, що для відповіді на це питання одним із вирішальних фактів було те, яка саме з договірних держав здійснювала ефективний контроль над територією. За результатами розгляду справи такою була визнана росія.
Важливими є також висновки, зроблені ЄСПЛ у справі “PIRTSKHALAVA AND TSAADZE v. Georgia”, розглянутій за ст. 6 Конвенції. У цій справі ЄСПЛ оцінив допустимість показань свідків, що були співучасниками заявників у вчиненні кримінального правопорушення. ЄСПЛ не побачив ознак порушення ст. 6 Конвенції і загалом виснував, що спірні показання семи свідків не були вирішальними для засудження заявників, так само як і їх виключення із сукупності доказів не привело б до виправдання заявників з огляду на інші матеріали у справі.
У справі “ROGALSKI v. Poland” заявника, адвоката, притягнули до дисциплінарної відповідальності за його нібито недостатньо обґрунтовану заяву про вчинення прокурором кримінального правопорушення (отримання неправомірної вигоди). Порушення за ст. 10 Конвенції в цій справі спричинила відсутність ретельної перевірки дисциплінарними органами непрямих доказів, наданих заявником.
Можливість звернення державної організації телерадіомовлення до ЄСПЛ для захисту своїх прав була з’ясована у справі “CROATIAN RADIO-TELEVISION v. Croatia”. ЄСПЛ вирішив, що ця установа не перебувала під «державним контролем», а отже, могла звернутися із заявою до ЄСПЛ. Щодо суті порушення Конвенції, а саме її ст. 6, через імовірну суперечливість практики національних судів під час розгляду судами подібних справ, ініційованих цією організацією, ЄСПЛ не побачив ознак порушення вказаної статті Конвенції. У цій справі було встановлено, що наявні суперечності в судовій практиці усунув Верховний суд через законодавчо закріплені механізми. У своїх міркуваннях ЄСПЛ покликався і на висновок КРЄС № 20 (2017) про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону.
Огляд рішень Європейського суду з прав людини за березень 2023 року доступний за посиланням: https://bit.ly/3MIwrBS
